ЮНЕСКО визначає інклюзивне навчання як «процес звернення і відповіді на різноманітні потреби учнів через забезпечення їхньої участі в навчанні, культурних заходах і житті громади, та зменшення виключення в освіті та навчальному процесі».
Тобто це такий спосіб отримання освіти, коли учні або студенти з особливими освітніми потребами навчаються в загальному освітньому середовищі за місцем свого проживання, – і це є альтернативою інтернатній системі, за якою вони утримуються та навчаються окремо від інших дітей, або домашньому та індивідуальному навчанню.
Але питання інклюзії варто розглядати не тільки в аспекті створення доступного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами. Інклюзивна освіта в широкому сенсі передбачає створення рівних можливостей для всіх категорій дітей в Україні.
Жоден з них не має відчувати себе іншим – і це головне завдання інклюзії.
КОГО МИ ВВАЖАЄМО ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Наразі законодавчо схвалено вживання терміну «діти з особливими освітніми потребами». Його використовують щодо дітей до 18 років, які потребують додаткової навчальної, медичної і соціальної підтримки з метою покращення здоров’я, розвитку, навчання, загальної якості життя та соціалізації, тобто включення в громади своїх однолітків та інших дітей.
До цієї категорії належать і діти з постійною або тимчасовою інвалідністю.
МЕТА ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
Інклюзивне навчання має покращити навчальне середовище, забезпечити потреби всіх учнів з повагою до їхніх здібностей та можливостей.
Учителям та учням відкривається все розмаїття способів навчання, а його методи мають бути особистісно орієнтованими – з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливим потребами.
ПЕРЕВАГИ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
- Усуваються бар’єри в системі освіти та системі підтримки дітей з особливими потребами.
- Батьки залучені до процесу навчання.
- Діти з особливими освітніми потребами отримують можливість для нормальної соціалізації, розвитку своїх сильних сторін і талантів та подальшої інтеграції в суспільство, вступ до професійних та вищих навчальних закладів.
- У дітей з особливими освітніми потребами формуються соціальні компетенції для налагодження дружніх стосунків з ровесниками у школі та поза її межами; моделюються належні способи взаємодії з колективом.
- Створюється атмосфера спокійного прийняття відмінностей інших людей.
ФАКТОРИ, ЩО УПОВІЛЬНЮЮТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗІЇ
Поширення інклюзивної освіти значною мірою гальмується через банальну неготовність більшості загальноосвітніх шкіл та навчальних закладів інших ланок освіти прийняти учнів з особливими освітніми потребами. Йдеться, насамперед, про відсутність у навчальних закладах архітектурної доступності, брак сучасного корекційно-реабілітаційного обладнання, невизначеність із заробітною платою корекційних педагогів, недостатню кількість спеціальних автобусів, пристосованих для перевезення учнів з фізичними обмеженнями тощо.
ОФІЦІЙНІ ЗАСАДИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
У грудні 2015 року Україна ратифікувала основні міжнародні документи у сфері забезпечення прав дітей згідно зі світовими стандартами освіти, соціального захисту та охорони здоров’я. Передусім йдеться про статтю 24 Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, в якій визначено обов’язок держави щодо реалізації інклюзивної моделі освіти, тобто створення такого предметно-просторового спеціального середовища, яке б дало змогу всім дітям бути однаково рівними учасниками навчального процесу в єдиному освітньому просторі відповідно до їхніх особливостей, потреб та можливостей.
5 липня 2017 року президент України дав зелене світло такому навчанню в нашій державі, підписавши ухвалений 23 травня цього ж року закон «Про внесення змін до Закону України “Про освіту” щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг». Відтепер українські діти з особливими освітніми потребами мають повне право здобувати освіту в усіх навчальних закладах, зокрема й безоплатно в державних та комунальних, незалежно від «встановлення інвалідності». Також для цих дітей передбачено можливість запровадження дистанційної та індивідуальної форм навчання, отримання психолого-педагогічної та корекційно-розвиткової допомоги, створення інклюзивних та спеціальних груп (класів) у загальноосвітніх навчальних закладах та «прилаштування» загальноосвітніх шкіл і класів під їхні потреби – тобто здійснення відповідних архітектурних перепланувань, наймання додаткових працівників (корекційних педагогів, тьюторів, психологів), адаптація навчальних планів і програм, методів та форми навчання, використання ресурсів спеціальної освіти, партнерство з громадою тощо.
На 2017 рік український уряд вперше виділив субвенцію (цільова дотація з Державного бюджету) на інклюзивну освіту у розмірі 209,4 мільйонів гривень, а в Держбюджеті на 2018-й закладено вже понад 500 мільйонів гривень такої субвенції. При цьому Кабмін змінив первісний розподіл коштів субвенції на проведення занять і придбання корекційних засобів (з 80% та 20% відповідно на 65/35) та схвалив їхню закупівлю для спільного користування, якщо у навчальному закладі є одночасно кілька дітей з однаковими хворобами.
ІНКЛЮЗІЯ В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ ПИТАННЯ
Інклюзивна освіта – це не просто прихід дитини з особливими освітніми потребами до звичайної школи. Йдеться про створення в спільному просторі особливого підходу до навчання такої дитини, який передбачає додаткові елементи навчального процесу – індивідуальний план розвитку такої дитини, спеціально облаштоване місце і належні умови для неї.
У 2001–2007 рр. МОН експериментально впроваджував проект «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах». Саме тоді почався дієвий пошук відповіді на питання, як інтегрувати дітей з особливими потребами до загального освітнього процесу.
Другим етапом експерименту був українсько-канадський проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», який тривав з 2008-го по 2012 роки. Задля підтримки інклюзивної освіти в Україні була створена «Мережа на підтримку інклюзії. Школа – для всіх». Мережа об’єднала громадські організації, батьківські групи, навчальні заклади та інші інституції, що зацікавлені в просуванні інклюзивної політики та інклюзивного навчання в Україні на всіх рівнях суспільства.
Важливим здобутком став «Індекс інклюзії» – добірка практичних матеріалів на допомогу в плануванні дій зі створення та розвитку в навчальних закладах інклюзивного навчального середовища для всіх учасників навчального процесу. Сьогодні «Індекс інклюзії» перекладений на 32 мови та використовується в багатьох країнах світу.
https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-kontseptsii-rozvitku-inklyuzivnogo-navchannya
Що таке інклюзивне навчання?
Поширеною є думка, що інклюзивне навчання – це лише навчання дітей із певними діагнозами, захворюваннями, в тому числі із інвалідністю, у класах загальноосвітніх закладів освіти. Проте ця думка є хибною.
Закон України “Про освіту” визначив поняття особи з особливими освітніми потребами. Це “особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту”.
Тобто до категорії таких осіб можуть підпадати не тільки учні з інвалідністю, а й внутрішньо переміщені особи, діти-біженці та діти, які потребують додаткового та тимчасового захисту, особи, які здобувають спеціалізовану освіту та/або можуть прискорено опанувати зміст навчальних предметів, учні з особливими мовними освітніми потребами.
Коли ми говоримо про створення інклюзивного освітнього середовища, ми не маємо на увазі суто відкриття інклюзивних класів або забезпечення архітектурної доступності.
Це і підвищення компетентності педагогічних працівників та руйнування суспільних стереотипів щодо освіти таких дітей. Адже хвороба не дорівнює інвалідності, інвалідність – наявності особливих освітніх потреб (наприклад, особи із серцево-судинними захворюванням не мають цих потреб), особливі освітні потреби не означають захворювання або інвалідність (наприклад, люди з дислексією).
Інклюзивне навчання полягає в тому, що в звичайному класі вчаться звичайні діти, просто деякі з них вчаться трошечки по-іншому – наприклад, використовуючи шрифт Брайля. Але в такому класі ні в якому разі не має бути відокремлення одних дітей від інших (навіть на рівні риторики). З урахуванням рекомендацій спеціалістів та настільки, наскільки це можливо, у такому класі налагоджується спільне навчання.
Чи не знижується якісь навчання в інклюзивному класі?
Наявність у школі дітей з особливими освітніми потребами підвищує кваліфікацію вчителя. Учитель вчиться бути уважним до цієї дитини. Якщо він навчиться бути уважним до неї, то й почне більш уважно ставитись до інших дітей. Натомість учні, які бачать, що дитина, яка має певні труднощі в навчанні, вчиться краще та старанніше, починають показувати вищі результати в навчанні.
Окрім того, покращується архітектурна доступність школи.
Скільки дітей може бути в інклюзивному класі?
Згідно з законом “Про загальну середню освіту”, загалом у класі може бути не більше 30 учнів.
При цьому, згідно з “Порядком організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах” (постанова Кабміну від 15 серпня 2011 р. № 872), учнів “із числа дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, затримкою психічного розвитку, зниженим зором чи слухом, легкими інтелектуальними порушеннями тощо” може бути не більше трьох та учнів “із числа дітей сліпих, глухих, з тяжкими порушеннями мовлення, у тому числі з дислексією, розладами спектра аутизму, іншими складними порушеннями розвитку (порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з інтелектуальними порушеннями чи затримкою психічного розвитку) або тих, що пересуваються на візках”– не більше двох.
Тобто максимальна кількість таких дітей у класах – три, а в окремих випадках – два.
Скільки вчителів працює в інклюзивному класі?
В інклюзивному класі працюють один учитель та один асистент учителя.
Які обов’язки має асистент вчителя?
Він є асистентом саме вчителя, а не дитини. Це означає, що він не прив’язаний до однієї чи кількох дітей, а працює зі всім класом.
Так, часом дитині з особливими освітніми потребами необхідно приділити більше часу, щоб, наприклад, пояснити завдання, але асистент учителя так само може пояснити щось й іншим учням.
Окрім того, своєю роботою асистент може звільнити більше часу вчителю для пояснень. Наприклад, поки асистент щось роздруковує чи роздає навчальні матеріали, вчитель ще раз роз’яснює тему або ще якось залучає дитину з особливими освітніми потребами до спільної роботи в класі. Адже спільна робота – головна мета інклюзивного навчання.
Навчання вчителів – важливий аспект впровадження інклюзивного навчання. Проте звичайний вчитель не повинен стати психологом чи медиком. Він має розуміти особливості роботи в інклюзивних класах та вміти застосовувати знання на практиці.
ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ
Є кілька реакцій, які виникають при слові “інклюзія”: ви не знаєте, що це таке..слово чули, але не розумієте..думаєте, що мова лише про дітей з інвалідністю і вас це не стосується….Проте, насамперед це визнання того факту, що ми змінюємо суспільство, аби воно враховувало й пристосовувалось до індивідуальних потреб дітей, а не навпаки. Інклюзія передбачає такі методи навчання, в основі яких передусім виступає індивідуальний підхід до кожної дитини з урахуванням усіх її індивідуальних особливостей, здібностей, особливостей розвитку, типів темпераменту, статі, сімейної культури, підхід, при якому кожен учень має стати важливим, незалежно від його особливостей. Хтось читає виразно, а хтось малює краще за всіх. При такій установці учні починають підтримувати та вчитися одне в одного .Ще однією особливістю освітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами є його корекційна спрямованість. Змінюється парадигма сучасного учня. Більше не є головною метою — засвоїти знання, важливіше – користуватися ними та створювати щось нове…Новим викликом стало оголошення загальнонаціонального карантину. В першу чергу для вчителів та асистентів вчителів інклюзивних класів, постало багато питань: як організувати процес навчання? Чим допомогти дітям?Як не втратити вже напрацьоване ? А ще треба враховувати, що кожна дитина з ООП потребує часу для адаптації в незвичній ситуації.
Чи було страшно? Так, в якійсь мірі, але найважливіше, що є у нас – це команда : спільна робота вчителів, асистентів, корекційних педагогів, а найголовніше – БАТЬКІВ.
У випадку дітей з особливими потребами важливого значення набуває саме допомога батьків. Адже раніше, до карантину, дитина чітко знала, що вранці вона йде до школи, а потім повертається додому. Сьогодні ж, усе по іншому, потрібно бути вдома цілий день.
Затяжний карантин та вимушене дистанційне навчання стали, безумовно, викликом для всіх, а для дітей з особливими освітніми потребами та їхніх родин більше того…кожна родина, насправді, опинилась у своїй особливій, складній, життєвій ситуації.Проте в умовах дистанційного навчання батьки стали ще надійнішими партнерами вчителів, ніж раніше, бо їм важливо було організувати день дитині, пояснити, що навчання проходитиме іншим чином: через комп’ютер, планшет чи навіть телефон. Дякуючи спільним зусиллям були вироблені чіткі графіки, дотримання певних відпрацьованих правил. А як же соціалізація? Бо саме соціалізація та безпосередній контакт дають свої позитивні результати. В умовах карантину дитина позбавлена безпосереднього контакту з однолітками, що в певній мірі негативно відображається на її емоційній сфері діяльності.
Аналізуючи відгуки батьків, можна стверджувати, що дистанційне навчання та робота вчителів, асистентів, психологів з різними платформами:Viber,Webex, Zoom, листування електронною поштою- це ще один надважливий виклик для дітей та їх родин, адже використовуючи онлайн навчання з’явилися нові проблеми та нові випробування, над якими нам необхідно працювати.
Навколишній світ стрімко змінюється і діти повинні надбати навичок спілкування телефоном, спокійно використовувати засоби дистанційного спілкування. Навіть не задумуючись, ми дійшли спільної згоди, що засоби комунікації теж є одним з видів соціалізації в суспільстві.
Дистанційне життя зараз вдома, в кожній окремій квартирі, але ми віримо,що завдяки силі духу все подолаємо .Все буде добре!